Мечеть Азізіє — унікальна пам'ятка пізньоосманської архітектури в Коньї
У центрі Коньї, у діловому кварталі району Каратай, стоїть мечеть Азізіє — одна з найнезвичайніших релігійних пам'яток Центральної Анатолії. Її подвійні мінарети з колонними шерефами відразу привертають погляд: такого архітектурного рішення немає більше в жодній мечеті Туреччини. Мечеть Азізіє була збудована в 1874 році після пожежі, що знищила колишню будівлю, за наказом Пертевніял — матері султана Абдюлазіза, ім'я якої й дало мечеті її нинішню назву. Це остання велика мечеть, зведена в Коньї в епоху Османської імперії. Поєднання пізньоосманського еклектизму, барокових мотивів, неокласичних деталей і традиційного турецького планування перетворює її на архітектурний маніфест свого часу — багатий, трохи надмірний і абсолютно неповторний.
Історія та походження Мечеті Азізіє
Історія мечеті Азізіє починається задовго до 1874 року. Першу будівлю на цьому місці звів у 1671–1676 роках Дамад Мустафа-паша — зять султана Мехмеда IV, чоловік його дочки Хатидже-султан. Ця первісна мечеть простояла майже два століття, поки в 1867 році її не знищила пожежа, яка охопила заодно сусідні крамниці. Полум'я не залишило від будівлі майже нічого.
Відновити мечеть взялася Пертевніял Валіде Султан — мати правлячого тоді султана Абдюлазіза. Саме тому мечеть носить назву «Азізіє»: вона відсилає до імені Абдюлазіза. За версією турецької Вікіпедії, нову будівлю було завершено в 1876 році спільними зусиллями самого Абдюлазіза та його матері. Ім'я архітектора не збереглося — рідкісний випадок для великої пізньоосманської споруди. Мечеть стала останньою значущою релігійною спорудою Коньї, зведеною до кінця існування Османської імперії.
Розташована вона в діловому центрі міста, в районі Каратай, у безпосередній близькості від Музею Мевлени. Це сусідство не випадкове: квартал між базарами та суфійськими обителями завжди був серцем міського життя Коньї, місцем, де торгівля та духовність існували поруч. Будівництво великої мечеті саме тут підкреслювало статус оновленого релігійного центру.
У XX столітті, після скасування традиційних медресе та реформ Ататюрка, мечеть кілька разів реставрували. Сьогодні вона залишається діючою міською мечеттю, приймає парафіян на п'ятиразовий намаз і відкрита для туристів у перервах між молитвами.
Архітектура та що подивитися
Мечеть Азізіє — наочна ілюстрація того, що в XIX столітті називали «eklektik üslup», еклектичним стилем. Під керівництвом архітекторів-балянівців Стамбула цей стиль поширився по всій імперії, поєднуючи європейське бароко, ампір і неокласику з традиційним османським плануванням. У результаті виходили будівлі розкішні, ошатні і трохи схожі на торт з кремовими завитками — а за масштабом і ретельністю виконання Азійє Коньї займає серед них одне з перших місць.
Мінарети з колонними шерефами
Головна сенсація мечеті — два мінарети, у яких галереї-шерефе підтримуються не суцільною кладкою, а тонкими колонами. Таке рішення унікальне для Туреччини: ніде більше подібного балкона з колонадою на мінареті немає. Дивишся знизу вгору — і здається, що галерея тримається на повітрі, а не на камені.
Головний фасад і портал
Весь головний фасад виконаний з тесаного каменю. Північний портал — центральний вхід — багато прикрашений різьбленням: кручені колонки з боків, в'язь мереживних арабесок, розетки, пальмети та рельєфні завитки покривають косяки й архівольт буквально суцільним килимом орнаменту. По боках порталу — дві міхрабні ніші з декорованими кам'яними склепіннями. Східний і західний портали скромніші, але витримані в тому ж ключі.
Молитовний зал і купол
Усередині молитовний зал має квадратний план, перекритий єдиним великим куполом на восьмикутній основі. Кутові переходи закриті невеликими напівкуполами. У барабані купола — вісім вікон, що впускають денне світло. Стіни розкреслені пілонами, що імітують зовні напівкруглі контрфорси, які на рівні карниза несуть архітравні капітелі в античному стилі. Над стінами — ступінчастий карниз, що розширюється назовні.
Нартекс і п'ятикупольний портик
Вхід до молитовного залу веде через нартекс — портик із п'яти арочних прольотів, причому центральний проліт значно вищий і ширший за інші — архітектурний прийом, що нагадує славнозвісну мечеть Селіміє в Едірні. П'ять різновеликих куполів портика підкреслюють ієрархію простору. Нартекс піднятий на сходинках — теж нетипове рішення: зазвичай у турецьких мечетях головний зал розташований на одному рівні з вулицею.
Міхраб, мінбер та оздоблення інтер'єру
Міхраб виконаний із блакитного місцевого мармуру — так званого «gök mermeri», небесного мармуру Коньї. Його рельєфне різьблення поєднує барокові завитки та традиційні ісламські мотиви: на підвісках арки — «ампірні» позолочені гірлянди, у ніші — арабська каліграфія. Мінбер теж мармуровий: бічні панелі прикрашені мереживним різьбленням з геометричними мотивами, балдахін над кафедрою тримають чотири колони. Уся декорація — зразок того «необарокового» вигляду, який Стамбул тиражував по провінції у другій половині XIX століття. Арабески та медальйони з написами на стінах належать пензлю місцевого каліграфа та декоратора Махбуба Ефенді.
Чаші та фонтани
Оскільки двору (avlu) у мечеті немає, шадирвани для ритуального обмивання примикають до мечеті зі східного боку біля підніжжя мінаретів. Вони перекриті шестиколонними куполами з білого мармуру. Поруч — невеликий сквер.
Цікаві факти та легенди
- Колонні шерефи на мінаретах Азізіє не мають аналогів у Туреччині: галерея балкона спирається на витончені колонки, а не на глуху кладку — це робить мечеть абсолютно унікальною в архітектурному відношенні.
- Декор міхрабу та інтер'єру створений одним майстром — кінським каліграфом і художником Махбубом Ефенді, який розписав купол, арки та медальйони, об'єднавши різні стилі в єдине ціле.
- Мечеть була побудована за розпорядженням матері султана, що саме по собі є традицією: валіде-султани Османської імперії нерідко виступали замовниками великих релігійних споруд — достатньо згадати Нову мечеть у Стамбулі, зведену Кьосем Султан.
- Первісна будівля 1671–1676 років була зведена зятем Мехмеда IV, Дамадом Мустафою-пашею. У Стамбулі цього ж архітектурного покровителя пов'язують з кількома мечетями та медресе епохи Кьопрюлю.
- Мечеть Азізіє вважається останньою великою мечеттю, побудованою в Коньї в період Османської імперії, — своєрідним «прощальним жестом» імперського зодчества в цьому місті суфіїв і сельджуцьких вазирів.
Як дістатися
Мечеть Азізіє знаходиться в діловому центрі Коньї, в районі Каратай, за кілька хвилин ходьби від Музею Мевлани. Точні координати: 37.8699° пн.ш., 32.5008° сх.д. З аеропорту Konya (KYA) до центру міста можна дістатися на міських автобусах (лінії Havacılar) або на таксі — поїздка займає близько 15–20 хвилин. Аеропорт приймає прямі рейси зі Стамбула (аеропорти IST і SAW) та Анкари.
З Анкари зручно дістатися поїздом Hızlı Tren (швидкісна залізниця): час у дорозі близько 1 год 40 хв, поїзди відправляються кілька разів на день з вокзалу Ankara Gar. Зі Стамбула також є прямі рейси YHT (~3,5 години). У самій Коньї мечеть розташована в пішохідній доступності від більшості центральних визначних пам'яток: від Музею Мевлени — близько 300 метрів на схід, від мечеті Алаеддіна — приблизно 800 метрів. Міські автобуси зупиняються на головній вулиці Aladdin Bulvarı за квартал від мечеті.
Поради мандрівникові
Мечеть Азізіє — діюча, тому режим відвідування підпорядкований розкладу намазу. Найкращий час для огляду — проміжок між ранковою та полуденною молитвами або між післяобідньою та вечірньою. Прямо перед азаном і під час молитви туристів просять почекати біля входу або тихо спостерігати збоку.
Дрес-код обов'язковий: жінкам потрібно покрити голову і плечі, чоловікам — зняти взуття при вході в молитовний зал. Біля входу зазвичай є безкоштовні хустки та мішки для взуття. У самій мечеті фотографувати можна, але без спалаху і бажано в тихі години.
Оптимальний час для візиту — ранок у будній день. Увечері по п'ятницях і у вихідні парафіян помітно більше, і спокійно оглянути оздоблення інтер'єру складніше. Навесні (квітень–травень) і ранньою осінню (вересень–жовтень) у Коньї стоїть м'яка погода — найприємніший час для прогулянок центром.
Поєднайте візит з оглядом сусідніх пам'яток: Музею Мевляни (мавзолей засновника ордену Мевлеві, за 300 метрів), мечеті Іплікчі (XIII ст.), медресе Індже Мінаре (Тонкий мінарет) і базару Азізіє прямо біля стін мечеті. За один день у Коньї реально обійти всі чотири об'єкти пішки. Якщо ви приїхали з Анкари на Hızlı Tren, зручний варіант — одноденна поїздка: вранці виїзд, ввечері повернення. Досвідчені мандрівники радять заздалегідь перевірити розклад намазу в додатку Muslim Pro або на сайті diyanet.gov.tr — це заощадить час і дозволить потрапити всередину без очікування. Наостанок: не йдіть, не піднявши погляд ще раз на мінарети ззовні — саме ці колонні шерефи роблять Мечеть Азійє не просто красивою, але по-справжньому неповторною в архітектурі всієї Туреччини.